Читать не вредно, вредно не читать! А сколько книг прочитал ты?

Дари добро

Читать не вредно, вредно не читать.

А. Костецький

В грудні. 

Раптовий сніг упав на землю,
завис нечутно на гілках,
і забіліла сосен зелень
у неполоханих гайках.
Вже влаштувавсь ведмідь на зиму
в барлозі темній і зручній,
лежить і згадує ожину —
і усміхається у сні.
А змерзлі клени та берези
ховають ноги в теплий сніг
і затихають обережно
аж до далекої весни.

Почитаем вместе

Что такое любовь

Іван Драч

Крила   

(Новорічна балада)

Через ліс — переліс, через море навкіс

Новий рік для людей подарунки ніс:

Кому — шапку смушеву,

кому — люльку дешеву,

Кому — модерні кастети,

кому — фотонні ракети,

Кому солі до бараболі,

кому три снопу вітру в полі,

Кому пушок на рило,

а дядькові Кирилові — крила.

Був день як день, і раптом — непорядок,

Куфайку з-під лопаток як ножем прошило.

Пробивши вату, заряхтіли радо,

На сонці закипіли сині крила.

А в дядька у серці туга і тіні.

(Кому — долю багряну,

кому — сонце з туману,

Кому — перса дівочі,кому — смерть серед ночі,

Щоб тебе доля побила,

А Кирилові, прости господі, — крила).

Жінка голосила: «Люди, як люди.

їм доля маслом губи змастила.

Кому — валянки,

кому — мед од простуди,

Кому — жом у господу,

а цьому гаспиду,

прости господи, — крила?!»

Так Кирило сокиру бруском задобрив і крила обтяв об колоду.

Та коли захлинались сичі,

Насміхалися зорі з Кирила,

І пробивши сорочку вночі,

Знов кипіли пружинисті крила.

Та Кирило з сокирою жив,

На крилах навіть розжився —

Крилами хату вшив,

Крилами обгородився.

А ті крила розкрали поети,

Щоб їх муза була не безкрила,

На ті крила молились естети,

І снилося небо порубаним крилам.

(Кому — нові ворота,

кому — ширшого рота,

Кому сонце в кишеню,

кому — дулю дешеву.

Щоб тебе доля побила,

А Кирилові — не пощастить же

отак чоловікові! — крила).

Ройся в книгах

О. КОЛГАНОВА

                                          О. КОЛГАНОВА

 Когда берем мы в руки книгу,

 Все замирает, все молчит.

 Когда берем мы в руки книгу,

 То с нами Вечность говорит.

 И оживают понемногу

 Сонеты, стансы и стихи.

 Душа выходит на дорогу,

 Где все мы лишь ученики.

 К познанью нас ведет сам Пушкин,

 Нам Данте открывает суть.

 Шекспир великий и радушный

 В любви подскажет верный путь!

 Помогут "Вертера" страданья,

 Научат Шиллера мечты!

 Вольтера, Кафки назиданья

 Забыть уже не сможешь ты!

 Попав однажды в плен чудесный,

 Не вырвешься уже вовек!

 Мир бесконечно интересный,

 Волшебный мир библиотек! 

Ліна Костенко «Доля».

              Ліна Костенко                      

«Доля».

Наснився мені чудернацький базар:

Під небом, у чистому полі,

Для різних людей, для чесних і скнар,

Продавалися різні Долі…

Дехто щастям своїм платив.

Дехто платив сумлінням.

Дехто золотом золотим.

А дехто вельми сумнівним.

                      Долі-ворожки, тасуючи дні,

                      До покупців горнулись.

        Долі самі набивались мені.

        І тільки одна відвернулась.

        Я глянула їй в обличчя сумне,

        Душею покликала очі.

        — Ти все одно не візьмеш мене, –

        Сказала вона неохоче.

       — А може, візьму?

       — Ти собі затям, –

       Сказала вона суворо. –

       За мене треба платити життям,

       А я принесу тобі горе.

—    То хто ж ти така?

Як твоє ім’я?

Чи варта такої плати?

—    Поезія рідна сестра моя.

Правда людська – наша мати.

І я її прийняла, як закон,

Диво велике сталось:

Минула ніч. І скінчився сон.

А Доля мені зосталась.

      Получать удовольствие от чтения - привилегия далеко не каждого человека. Гораздо проще посмотреть телевизор, заняться любимым делом или просто поспать. Так и поступают многие взрослые люди, которым не привили  любовь к книге, к чтению. Я говорю  не о чтении за оценку или для "галочки", а об удивительном мире книг, который открывает для своих читателей необозримый простор знаний, воображения, чувств, эмоций, красоты, истории и всего самого прекрасного, что когда-либо было придумано или прожито и написано талантливыми людьми многих поколений и стран.