понедельник, 14 декабря 2015 г.

А. Костецький

В грудні. 

Раптовий сніг упав на землю,
завис нечутно на гілках,
і забіліла сосен зелень
у неполоханих гайках.
Вже влаштувавсь ведмідь на зиму
в барлозі темній і зручній,
лежить і згадує ожину —
і усміхається у сні.
А змерзлі клени та берези
ховають ноги в теплий сніг
і затихають обережно
аж до далекої весни.

пятница, 11 декабря 2015 г.

Іван Драч

Крила   

(Новорічна балада)

Через ліс — переліс, через море навкіс

Новий рік для людей подарунки ніс:

Кому — шапку смушеву,

кому — люльку дешеву,

Кому — модерні кастети,

кому — фотонні ракети,

Кому солі до бараболі,

кому три снопу вітру в полі,

Кому пушок на рило,

а дядькові Кирилові — крила.

Був день як день, і раптом — непорядок,

Куфайку з-під лопаток як ножем прошило.

Пробивши вату, заряхтіли радо,

На сонці закипіли сині крила.

А в дядька у серці туга і тіні.

(Кому — долю багряну,

кому — сонце з туману,

Кому — перса дівочі,кому — смерть серед ночі,

Щоб тебе доля побила,

А Кирилові, прости господі, — крила).

Жінка голосила: «Люди, як люди.

їм доля маслом губи змастила.

Кому — валянки,

кому — мед од простуди,

Кому — жом у господу,

а цьому гаспиду,

прости господи, — крила?!»

Так Кирило сокиру бруском задобрив і крила обтяв об колоду.

Та коли захлинались сичі,

Насміхалися зорі з Кирила,

І пробивши сорочку вночі,

Знов кипіли пружинисті крила.

Та Кирило з сокирою жив,

На крилах навіть розжився —

Крилами хату вшив,

Крилами обгородився.

А ті крила розкрали поети,

Щоб їх муза була не безкрила,

На ті крила молились естети,

І снилося небо порубаним крилам.

(Кому — нові ворота,

кому — ширшого рота,

Кому сонце в кишеню,

кому — дулю дешеву.

Щоб тебе доля побила,

А Кирилові — не пощастить же

отак чоловікові! — крила).

среда, 9 декабря 2015 г.

О. КОЛГАНОВА

                                          О. КОЛГАНОВА

 Когда берем мы в руки книгу,
 Все замирает, все молчит.
 Когда берем мы в руки книгу,
 То с нами Вечность говорит.
 И оживают понемногу
 Сонеты, стансы и стихи.
 Душа выходит на дорогу,
 Где все мы лишь ученики.
 К познанью нас ведет сам Пушкин,
 Нам Данте открывает суть.
 Шекспир великий и радушный
 В любви подскажет верный путь!
 Помогут "Вертера" страданья,
 Научат Шиллера мечты!
 Вольтера, Кафки назиданья
 Забыть уже не сможешь ты!
 Попав однажды в плен чудесный,
 Не вырвешься уже вовек!
 Мир бесконечно интересный,
 Волшебный мир библиотек! 

вторник, 8 декабря 2015 г.

Ліна Костенко «Доля».

              Ліна Костенко                      

«Доля».


Наснився мені чудернацький базар:
Під небом, у чистому полі,
Для різних людей, для чесних і скнар,
Продавалися різні Долі…

Дехто щастям своїм платив.
Дехто платив сумлінням.
Дехто золотом золотим.
А дехто вельми сумнівним.

                      Долі-ворожки, тасуючи дні,
                      До покупців горнулись.
        Долі самі набивались мені.
        І тільки одна відвернулась.

        Я глянула їй в обличчя сумне,
        Душею покликала очі.
        — Ти все одно не візьмеш мене, –
        Сказала вона неохоче.
       — А може, візьму?
       — Ти собі затям, –
       Сказала вона суворо. –
       За мене треба платити життям,
       А я принесу тобі горе.

    То хто ж ти така?
Як твоє ім’я?
Чи варта такої плати?
    Поезія рідна сестра моя.
Правда людська – наша мати.

І я її прийняла, як закон,
Диво велике сталось:
Минула ніч. І скінчився сон.
А Доля мені зосталась.

понедельник, 7 декабря 2015 г.

      Получать удовольствие от чтения - привилегия далеко не каждого человека. Гораздо проще посмотреть телевизор, заняться любимым делом или просто поспать. Так и поступают многие взрослые люди, которым не привили  любовь к книге, к чтению. Я говорю  не о чтении за оценку или для "галочки", а об удивительном мире книг, который открывает для своих читателей необозримый простор знаний, воображения, чувств, эмоций, красоты, истории и всего самого прекрасного, что когда-либо было придумано или прожито и написано талантливыми людьми многих поколений и стран.